Переваги фонду

# Структурні:

Іноземний фонд дозволяє позиціонувати інвестиції в країнах СНД як іноземні.
Фонд є ефективнішим, ніж холдинг, структурою для ведення інвестиційної діяльності.
Фонд дозволяє структурувати відносини керівником і інвесторами (management fee, carried interest). Фонд дозволяє встановити обмежену відповідальність для інвесторів.

# Основні податкові переваги:

Фонд не платить податок на приріст капіталу (на прибуток).
Дивіденди і відсотки, що виплачуються фондом, як правило, обкладаються по скорочених або фіксованих ставках або не обкладаються зовсім.
Фонди не платять податок на спадок і дарування.

# Збереження активів:

Фонд виводить власність, поміщену до фонду, з поля досяжності кредиторів і державних і правоохоронних органів.
Фонд дозволяє юридично дистанціюватися від своєї власності, залишивши за собою необхідний рівень контролю і управління.

Основні види фондів

Залежно від конкретної юрисдикції назва фондів може розрізнятися. Так, фонди на Джерсе називають “колективними інвестиційними фондами” (collective investment funds),на BVI і островах Кайманових називають “взаємними фондами” (mutual funds), на Бермудах — “колективними інвестиційними схемами” (collective investment schemes), а на Маврикії — “інвестиційними компаніями” (investment companies).

Потенційні інвестори

Публічний фонд — фонд, що пропонує свої акції (паї, долі) широкому, заздалегідь не визначеному коло осіб шляхом підписки або продажу. Регулювання публічних фондів найбільш строге, оскільки націлено на захист “роздрібних” інвесторів.

Так, наприклад, публічний фонд зазвичай подає в уповноважений державний орган копію свого проспекту (оферти), тобто документа, за допомогою якого він пропонує інвесторам свої долі (акції, паї). Форма документа визначена законом: він повинен містити певні дані про фонд, його менеджмент, інвестиційну політику і ін. У разі змін цих даних фонд повідомляє про це державний орган. За наслідками своєї діяльності фонд зазвичай подає державну звітність і проходить аудит. Особлива увага приділяється засновникові (“промоутерові”) фонду.

Професійний фонд — це фонд, акції (паї, долі) якого пропонуються тільки професійним інвесторам, причому початковий внесок складає не менше 40 — 100 тис. дол. залежно від юрисдикції. Під професійними інвесторами розуміються або особи, що інвестують в аналогічні активи професійно, або просто достатньо спроможні фізичні особи (капітал не менше 1 млн. дол.), що погодилися, щоб їх прирівняли до професіоналів. Також, залежно від юрисдикції, список може бути розширений або, навпаки, звужений.
Перевагою професійного фонду є той факт, що до його створення і функціонування пред'являються набагато менш строгі вимоги в порівнянні з публічними фондами. Зокрема, не потрібно реєструвати проспект емісії, а також, залежно від юрисдикції, немає вимог до резідентності керівника і кастодіана, деякі фонди звільнені від необхідності подавати звітність і проходити аудит.

Приватний фонд — фонд, що адресує свої акції обмеженому кругу інвесторів, число яких обмежене (залежно від юрисдикції максимальну кількість складе 15-50 чоловік). Відносно приватних фондів діють обмеження по лістингу. Регулювання також м'якше в порівнянні з публічними фондами. Наприклад, на Джерсе, приватний фонд із закритою схемою володіння може не призначати кастодіана (хранителя), а також менш строгі вимоги до промоутера фонду і структури його акціонерів.

По критерію ліцензування фонди можна підрозділити на тих, яким потрібно отримувати ліцензію чи ні. У деяких офшорних юрисдикціях останні відносяться до т.з. нерегульованим фондам. В цьому випадку процедура реєстрації практично зводиться до реєстрації компанії, проте сфера діяльності і круг інвесторів таких фондів строго обмежений.

C точки зору розподілу обтяжуй ліцензування, можливі наступні варіанти (або їх поєднання).
У одному випадку ліцензіюється діяльність керівників і адміністраторів фонду, а сама по собі процедура створення і реєстрації (або визнання) фонду достатньо проста.
У іншому випадку, основна тяжкість ліцензування доводиться не на керівників і адміністраторів, а на сам фонд, а керівники повинні підтвердити свою компетенцію і відповідність заявленим цілям і політиці фонду.

Схеми управління

Закрита схема, — коли власник засобів не бажає, щоб треті особи знали, кому належать засоби фонду насправді, а сумлінно вважали, що вони належать самому фонду або принаймні не могли б довести інше і встановити юридичний зв'язок між власністю і реальним власником (бенефіціаром).

При такому варіанті розвитку подій бенефіціар анонімно поміщає власність до створюваного фонду за допомогою інституту номінальних засновників і таких же посадових осіб фонду. Для цілей контролю і управління на користь бенефіціара може бути видана довіреність і/або підписаний трастовий договір або інша угода.
Проте, слід мати зважаючи на, що законодавство деяких країн (зокрема островів Кайманових) не передбачає закриті фонди.

Відкрита схема, при якій Бенефіціар не побоюється відкрито володіти і розпоряджатися власністю. В цьому випадку всі права, обов'язки і відповідальність визначаються стосовно статуту фонду і чинного законодавства країни реєстрації. Акції фонду можуть вільно купуватися інвестором і пред'являтися до погашення. При цьому інвестор отримує свій дохід як різницю у вартості акцій при продажі і покупці. Проте, зважаючи на завдання створення фонду прямих інвестицій, слід зазначити, що, як правило, відкрита схема використовується при інвестуванні в ліквідні активи (наприклад, цінні папери).

Юридичні форми

У юрисдикціях загального права це звичайно компанія (company), або пайовий траст (unit trust), або командитне товариство (limited partnership). Не всі юрисдикції дозволяють реєструвати фонд у всіх трьох формах, тому це також може стати важливим чинником вибору юрисдикції.

У разі фонду у формі компанії інвестор набуває її акцій або доль (shares), а керівництво фондом здійснюється директорами. Типовий варіант, коли така компанія випускає акції двох класів: звичайні (ordinary) голосуючі акції без права дивіденду, які належать засновникам фонду, і привілейовані (preferred) неголосуючі акції, пропоновані інвесторам. Крім того, для надання клієнтам можливості інвестування в різні типи активів може випускатися декілька класів привілейованих акцій.

У разі фонду у формі траста інвестор передає йому засоби в управління, отримуючи право на його паї (units), а фондом управляє довірчий власник (trustee).

У разі фонду у формі командитного товариства інвестор стає командитистом (limited partner), а фондом управляє повний партнер (general partner).